Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України

Ефективність лапароскопічного та вагінального підходів у хірургії пролапсу тазових органів: аналіз клінічних результатів

2026-01-05T12:22:43+02:00

Протягом життя операцію з приводу пролапсу тазових органів (ПТО) отримують близько 11 % жінок, а ризик повторного втручання сягає 30%. Вибір оптимального доступу, лапароскопічного чи вагінального, має базуватися на клінічній ефективності, безпеці, відновленні функцій і ресурсній доцільності. Мета дослідження. Порівняти результати лапароскопічних і вагінальних втручань при ПТО. Матеріали і методи. Ретроспективний аналіз 979 операцій з приводу ПТО, виконаних у 2021–2025 рр. у Київському міському центрі репродуктивного здоров’я (4786 гінекологічних втручань загалом). Група І (лапароскопічний метод операції, n = 572): промонтофіксація, пектопексія, білатеральне підвішування; група ІІ (вагінальний доступ, n = 407): вагінальна гістеректомія з реконструктивними етапами, у частини - сакроспінальна фіксація, а також операції манчестерська та Лефора. Результати. Тривалість операції: при лапароскопії 120±18 хв проти 71±15 хв при вагінальному доступі (p < 0,001). Крововтрата: 90 ± 20 мл проти 190±35 мл (p < 0,001). Перебування в стаціонарі: 2,8 ± 0,6 доби проти 4,1 ± 0,9 доби (p<0,001). Сукупний нехірургічний час був більшим при лапароскопії - 54 ± 7,2 хв, ніж при вагінальних операціях - 37 ± 6,5 хв, p<0,001; ключовими компонентами різниці були позиціонування та підготовка обладнання, а також індукція і пробудження при загальній анестезії. Рецидиви через 3 роки 7,2 % після лапароскопії проти 12,8 % після вагінальних втручань (p < 0,05). Інтенсивність болю була нижчою в лапароскопічній групі, відновлення - швидшим, частота ерозій/експозицій слизової - меншою. Висновки. Лапароскопічні методики демонструють кращий баланс ефективності й безпеки порівняно з вагінальним доступом: менша крововтрата, коротший термін перебування в стаціонарі, нижча частота рецидивів і краща якість життя попри довшу підготовчу фазу. Український одноцентровий досвід підтверджує доцільність пріоритетного використання лапароскопічних реконструкцій при пролапсі тазових органів за наявності ресурсів

Деякі міркування щодо дисбалансу мікробіоти статевих шляхів (клінічна лекція)

2026-01-05T12:27:54+02:00

Мета: описати сучасні підходи до проблеми дисбалансу мікробіоценезу статевих шляхів як причини запальних та онкологічних захворювань. Фізіологічна роль бактерій у піхві, яєчниках, ембріональних структурах, молочних залозах поки що залишається недостатньо визначеною, однак, дещо, окрім добре відомої підтримки колонізаційної резистентності, все ж відомо. Деякі представники ендогенної мікрофлори здатні продукувати різноманітні есенціальні речовини, необхідні для росту, розвитку та роботи систем організму: вітаміни групи В, амінокислоти, жирні кислоти. Молочнокислі бактерії мають здатність до детоксифікації токсичних речовин; бактерії, які дитина отримує з грудним молоком, колонізують кишківник та сприяють дозріванню імунної системи, тому сучасна наука XXI століття потребує обговорення проблеми дисбалансу мікробіоти, зокрема статевих шляхів. Висновки. Відновлення мікробіоти - одна з найчастіших задач при лікуванні захворювань, які супроводжуються патологічними виділеннями з піхви, важливе завдання при цьому - запобігання рецидиву.

Вплив різних варіантів анестезії на розвиток хронічного болю після абдомінальної гістеректомії

2026-01-05T12:31:50+02:00

Мета дослідження - оцінити вплив різних методів анестезії, які використовувалися під час абдомінальної гістеректомії, на частоту виникнення та характер хронічного післяопераційного болю (ХПОБ). Матеріали та методи дослідження. У дослідження включено було 118 жінок віком 40–65 років, оцінка за ASA I – II, яким було проведено абдомінальну гістеректомію (АГ). В залежності від варіанту застосованої анестезії всі пацієнтки випадковим чином були розподілені на три статистично однорідні групи: група 1 (ММЗА; n=47): мультимодальна малоопіоїдна анестезія ; група 2 (САБ; n=33): спінальна анестезія бупівакаїном 16 мг + седація пропофолом; група 3 (АСА; n=38): адьювантна спінальна анестезія, де окрім 16 мг бупівакаїну інтратекально вводилося 100 мкг морфіну + 20 мкг фентанілу + 4 мг дексаметазону, а седація забезпечувалася інфузією дексмедетомідину. Дослідження проводили через 3 місяці після проведеної абдомінальної гістеректомії. Для оцінки розвитку хронізації больового синдрому після АГ використовували адаптовану нами анкету Brief Pain Inventory – Short Form BPI-SF (ABPI-SF). Статистичну обробку отриманих даних здійснювали за допомогою пакета програм Statistica for Windows 14.0 (TIBCO Statsoft Іnc., CША). Результати дослідження. Через 3 місяці після операції виявлено меншу частку пацієнток з наявністю болю і локалізацією його в місці операційної рани в групах САБ (12,1%) та АСА (10,5%) порівняно з групою ММЗА (19,1%), що вказує на вищу ефективність застосування нейроаксиальних методів при абдомінальній гістеректомії у профілактиці ХПОБ. Оцінка інтенсивності болю за ABPI-SF демонструвала найнижчі показники в групі АСА, а різниця з групою ММЗА досягала високої статистичної значущості (p < 0,001) на момент анкетування. Висновки. ХПОБ через три місяці після абдомінальної гістеректомії виявлено у 10,5–19,1% пацієнток, що підтверджує клінічну значущість проблеми. Застосування нейроаксиальних методів зменшує ймовірність розвитку ХПОБ та покращує відновлення пацієнток після операції. Включення регіонарної анестезії до мультимодальних стратегій знеболення при гістеректомії виправдане у рамках протоколів ERAS та має бути рекомендоване для впровадження в клінічну практику

Передумови перинатальних ускладнень при COVID-19 у жінки

2026-01-05T12:36:25+02:00

Дослідження впливу COVID-19 на організм вагітних, новонароджених, немовлят та дітей продовжуються, а патогенетичні механізми такого впливу лишаються не до кінця визначеними. Мета дослідження: визначити передумови перинатальних порушень при COVID-19 у жінки. Матеріали та методи дослідження. Групи обстежених: О1 – 50 жінок з перинатальними ускладненнями (дистрес плода, затримка росту плода, передчасні пологи тяжка асфіксія новонародженого, перинатальна смерть), група 2 – 150 пацієнток з фізіологічним перебігом вагітності. До контрольної групи увійшли 50 умовно здорових вагітних, які не хворіли на COVID-19. Результати дослідження. До передумов перинатальних розладів при COVID-19 у жінки можна віднести старший вік, ускладнений соматичний анамнез, зокрема надлишкову вагу або ожиріння, хронічні захворювання органів дихання, серцево-судинну патологію, цукровий діабет, анемію, особливо тяжкого ступеня. Значним фактором ризику перинатальних розладів при COVID-19 є ожиріння ІІІ - IV ступеню (24,0 % проти 9,3 % при відсутності перинатальних розладів, p<0,05). У кожної четвертої жінки з перинатальними розладами при COVID-19 спостерігається виражений дефіцит вітаміну D (26,0 % проти 15,3 % при відсутності перинатальних розладів, p<0,05). Висновок. Отримані результати дозволяють диференційовано підходити до питань прогнозування та профілактики перинатальних розладів при COVID-19 у жінки.

Ретроспективний статистичний аналіз випадків прееклампсії за останні 10 років

2026-01-05T12:40:47+02:00

Мета дослідження: - провести ретроспективний статистичний аналіз випадків прееклампсії за 10 років (2014-2024 рр) для виявлення факторів ризику розвитку цього ускладнення. Матеріали та методи. На базі Київського міського пологового будинку №3 м. Києва проведено ретроспективний статистичний аналіз 1379 історій пологів з прееклампсією. (основна група дослідження). Контрольну групу склали 60 породіль з фізіологічним перебігом вагітності та своєчасних пологів. Статистичну обробку результатів досліджень проведено з використанням стандартних програм «Microsoft Excel 7.0» та «Statistica 8.0». Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної у роботі установи. На проведення дослідження отримано інформовану згоду жінок. Результати. За 10 років частота прееклампсії по роках значимо не відрізнялася, хоча треба відмітити в 2014 р. 79,3% випадків тяжкої прееклампсії, потім відмічається помітна тенденція до зростання частоти прееклампсії середнього ступеня тяжкості та зниження частоти тяжкої прееклампсії. Починаючи з 2022 р. частота пологів різко зменшується, а загальна частота пре еклампсії збільшується: в 2022 р. – 5,5%, в 2023 р. – 6,2%, а в 2024 р. – 6,5%. Частота тяжкої прееклампсії зростає по роках: 2022 р. - 20,4%; 2023 р. - 21,3%; 2024р. - 23,7% (p<0,05). Кількість жінок, які завагітніли вперше і народжують вперше в групі з прееклампсією склала 671 (48,7%) випадків проти 19 (31,7%) випадків в контрольній групі (p<0,05). Проведений аналіз анамнезу породіль з прееклампсією за 10 років, виявив підвищену частоту наступних показників: перша вагітність та перші пологи, вік після 25 років, наявність хронічної артеріальної гіпертензії, захворювання нирок, наявність антифосфоліпідного синдрому, наявність прееклампсії при попередніх пологах. Висновки. Встановлені фактори ризику прееклампсії: перша вагітність та перші пологи, вік після 25 років, хронічна артеріальна гіпертензія, захворювання нирок, антифосфоліпідний синдром, прееклампсія в анамнезі.

Діагностика та реабілітація жінок з неспроможністю рубця на матці після кесарського розтину

2026-01-05T12:43:31+02:00

У останні роки посилився інтерес дослідників до віддалених ускладнень операції кесарського розтину, пов’язаних з наявністю рубця на матці. Існуючі повідомлення про причини розвитку його локального витончення, як і рекомендації по діагностиці та опису стану рубця поза вагітністю знаходяться у стадії розробки. Метою роботи стало систематизувати причини виникнення неспроможності рубця на матці після кесаревого розтину, оптимізувати діагностичний алгоритм та розробити програму супроводу таких пацієнток у післяопераційному періоді. Матеріали та методи дослідження. Проведено опрацювання даних катамнестичного спостереження 484 невагітних пацієнток, розроджених шляхом кесарського розтину, де у 112 пацієнток (23,1 %), які увійшли у основну групу, діагностовано сонографічні критерії дефекту рубця на матці. Групу порівняння сформували 372 пацієнтки після КР без сонографічних ознак «ніші». Результати дослідження. Найвагомішими предикторами, пов’язаними із організмом пацієнтки, стали надлишкова вага (ОR=2,12; р<0,001) та гестаційний діабет (ОR=2,33; р<0,01), а також паритет кесарських розтинів (> 2 КР) (ОR=4,65; р<0,001). Серед факторів ризику, пов’язаних з пологами, слід вказати на ургентний КР та тривалі пологи (ОR=4,04; р<0,001), повне розкриття шийки матки на момент операції та низький рівень гістеротомії по відношенню ділянки внутрішнього вічка (ОR=4,20; р<0,001), патологічна інтраопераційна крововтрата (ОR=2,01; р<0,01), а також додаткові інтраопераційні хірургічні інтервенції (міомектомія) (ОR=2,86; р<0,01), субінволюція матки та тривала інфільтрація ділянки рубця (ОR=6,86; р<0,001). Домінуючими були скарги на постменструальні кров’янисті виділення (51,8 %), дисменорею (43,8 %), хронічний тазовий біль (27,7 %). У 39 випадках (34,8 %) параметри залишкової товщини міометрію були < 2,5 мм. Візуальні методи дозволили підтвердити картину «істмоцеле» (19,6 %), ділянки ендометріозу (36,6 %) та ознаки хронічного ендометриту (52,7 %). Висновки. Скринінг-програми передбачають врахування основних предикторів ризику неспроможності рубця на матці та появу скарг, маніфестація яких пов’язана із оперативним розродженням. Оптимізовано діагностичний алгоритм, представлено перелік показань до проведення лапароскопічної метропластики в інтергенетичний період та реабілітаційну програму.

Ефективність використання консервативної терапії при лікуванні ректовагінальних нориць.

2026-01-05T12:47:23+02:00

Ректовагінальні нориці відносяться до досить рідкісної патології і складають близько 3 % гінекологічних ускладнень. Ця патологія викликає у пацієнтів значний фізичний та психоемоційний стрес, найбільш часто зустрічається у жінок молодого віку, які у минулому мали ускладнення після пологів, які були проведені через природні пологові шляхи. Досить часто ця патологія потребує комплексного лікування, яке включає в себе консервативне лікування, тобто антибіотикотерапію, корекцію супутніх захворювань та реабілітаційних заходів, спрямованих на усунення цього захворювання. Успіх консервативного лікування ректовагінальних нориць залежить від розміру та місця розташування нориці, також від супутніх захворювань. Метою нашої роботи стало вивчення аспектів ефективності удосконалення консервативного лікування ректовагінальних нориць при допомозі використання вагінальних тампонів з антибактеріальними мазями. Матеріали і методи дослідження. Для визначення нашої мети ми дослідили 28 жінок (1 група) з ректовагінальними норицями віком від 29 до 40 років. Групу порівняння склали 30 здорових жінок (контроль), яким не було необхідності проводити лікування. Схема лікування пацієнтів 1-ї групи складалася із застосування вагінальних тампонів із антибактеріальними мазями 3 рази на добу протягом 12 днів. Результати. При лікуванні жінок 1 групи, з ректовагінальними норицями, із застосуванням тампонів з антибактеріальними мазями, після проведеного лікування протягом 10 днів, значно краща визначалася гінекологічна ситуація: відмічалося відсутність кишкового вмісту та виділення газів з піхви, значно покращився загальний стан пацієнтів, нормалізувалися показники лабораторних даних. Висновки. Ефективність застосування консервативного лікування ректовагінальних нориць при допомозі використання вагінальних тампонів з антибактеріальними мазями є ефективним методом лікування та може бути рекомендовано для практичного застосування.

Пам’яті Президента-засновника Асоціації акушерів-гінекологів України Венцківського Бориса Михайловича

2026-01-05T12:50:23+02:00

Наша акушерсько-гінекологічна спільнота зазнала величезної непоправної втрати. Пішов у вічність наш Почесний Президент, організатор і Перший Президент Асоціація Акушерів-гінекологів України, видатний акушер-гінеколог, Вчений, Лікар, Вчитель, Людина-епоха Венцківський Борис Михайлович. Здавалось, він буде з нами завжди, але доля невблаганна і цю прогалину не закрити і не загоїти.

Не стало видатного вченого, лікаря, керівника, талановитого організатора, наставника, блискучого лектора та педагога.

Понад 60 років професійного життя Борис Михайлович присвятив акушерству та гінекології.