Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України

НЕОНАТАЛЬНИЙ ПЕРІОД ЕКСТРЕМАЛЬНО НЕДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ НА ТЛІ ПЕРЕДЧАСНОГО РОЗРИВУ ПЛОДОВИХ ОБОЛОНОК – МОЖЛИВІСТЬ АКУШЕРСЬКОГО ВПЛИВУ

В.В. БІЛА — 2024-09-11

Передчасний розрив плодових оболонок (ПРПО) є причиною третини передчасних пологів, особливо критичного значення він має при екстремально недоношеній вагітності, коли прологнування очікувальної тактики збільшує ризик внутрішньоутробного інфікування. Мета дослідження - вивчити клінічну ефективність алгоритму ведення вагітних з ПРПО при екстремально недоношеній вагітності. Матеріал та методи дослідження. До дослідження включено вагітних з ПРПО в гестаційний термін 25- 27 тижнів. 34 пацієнтки групи І отримували допомогу згідно клінічного протоколу МОЗ, у 35 вагітних групи ІІ концентрація глюкози в навколоплодових водах менше 0,5 мкмоль\л незалежно від наявності інших критеріїв хоріоамніоніту була показаннями до розродження. В обох групах було проаналізовано летальність новонароджених до 7 днів та до 28 днів життя, основних неонатальних ускладнень, а також особливості вентиляційної підтримки. Результати та іх обговорення. Вибір часу розродження на підставі визначення зниженого вмісту глюкози в амніотичній рідині дозволяє попередити розвиток пневмоніі, ускладнень недоношеності – некротичного ентероколіту та перивентрикулярних крововиливів, зменшити час необхідності вентиляційної підтримки та додаткової подачі кисню. Висновки: Удосконалена тактика ведення пацієнток з ПРПО в екстремально недоношені терміни дозволяє зменшити частоту не лише ускладнень недоношеності, пов’язаних з інфікуванням - вроджена пневмонія (від 52,9% до 27,9%), шкірні прояви інфекційного процесу (від 44,1% до 20,0%), виражений лейкоцитоз (від 58,9% до 37,1%), але і інших захворювань неонатального періоду – НЕК (від 29,4% до 2,8%), БЛД (від 52,9% до 34,3%) та ПВК (від 58,9% до 28,6%). 2. Вибір часу розродження на підставі визначення зниженої амніотичної концентрації дозволив зменшити тривалість інвазивної (від 6,1 до 3,4 днів) та неінвазивної вентиляці (від 21,8 до 18,0 днів), а також додаткової подачі кисню при неінвазивній вентиляції (від 7,9 до 3,4 днів).

НЕЙРО-ЕНДОКРИННІ АСПЕКТИ НЕПЛІДДЯ У ЖІНОК З ЛОНГ-COVID-19

О. Г. БОЙЧУК — 2024-09-11

В даний час недостатньо визначеними лишаються точні механізми впливу COVID-19 на репродуктивне здоров'я жінок. Мета дослідження - оцінити гормональну функцію пацієнток з безпліддям та лонгCOVID-19. Матеріали та методи. Основну групу склали 80 жінок з безпліддям, у яких спостерігались ознаки «лонг-COVID», групу порівняння - 40 пацієнток без COVID-19 в анамнезі. Проводили гормональні дослідження фолікулостимулюючого гормону (ФСГ), лютеїнізуючого гормону (ЛГ), пролактину, мелатоніну, естрадіолу (Е2), прогестерону (П), тестостерону вільного (Тв), дегідроепіандростерону (ДГЕА), кортизолу, антимюлерового гормону (АМГ). Результати. Порушення гонадотропної регуляції репродуктивної функції проявляється зростанням рівня сироваткової концентрації ЛГ і ФСГ та підвищення їх співвідношення. Виявлена тенденція до гіперпролактинемії, відносне зниження сироваткового мелатоніну. Зростання більш ніж у 2 рази коефіцієнту Е2/П на 22-й день менструального циклу вказує на тенденцію до гіперестрогенемії. Виявлено підвищення рівня сироваткових андрогенів (Тв та ДГЕА), які також відіграють роль в жіночій репродукції. Підвищений рівень гормону стресу кортизолу може негативно позначитись на шансах отримати вагітність у програмах ДРТ. У пацієнток з безпліддям та лонг-COVID-19 спостерігалось зниження АМГ, що вказує на зменшення у них оваріального резерву. Висновок. Виявлені нейро-ендокринні зміни у пацієнток з непліддям та лонг-COVID-19, обумовлені прямим та непрямим впливом перенесеного захворювання та його наслідками, можуть бути маркером зниження репродуктивного потенціалу і невдалих спроб застосування допоміжних репродуктивних технологій.

ПЕРИНАТАЛЬНІ АСПЕКТИ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ COVID-19

О.І. ЖДАНОВИЧ — 2024-09-11

Мета роботи: аналіз організації перинатальної допомоги в Україні під час пандемії COVID-19. Матеріали та методи Матеріалами дослідження слугувала законодавча база України із зазначеного питання, застосовували наступні методи дослідження: бібліосемантичний та метод структурно-логічного аналізу. Результати. В Україні організаційні заходи, більшість клінічних аспектів, зокрема визначення випадку, госпіталізації за клінічними критеріями, групи ризику розвитку ускладнень захворювання, надання неспецифічного лікування тощо врегульовані наказом МОЗ України від 28.03.2020 р. № 722 «Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)», та впроваджуються в закладах охорони здоров’я шляхом розробки клінічних маршрутів пацієнтів та локальних протоколів. Лікування коронавірусної хвороби та вакцинація вагітних регулюється загальними нормативними документами, окремі правові акти, щодо ведення вагітних і їх вакцинації не приймались. Мало дослідженим лишається вплив пандемії на перинатальний догляд і перебіг вагітності у неінфікованих жінок. Висновки. Служби охорони здоров’я повинні розробити плани мінімізації впливу як інфекцій, так і відповідних обмежень на вагітних жінок, збереження ефективності перинатального догляду в умовах спалахів небезпечних карантинних інфекцій, продовжуючи надавати як звичайну, так і невідкладну акушерську допомогу.

ГОРМОНАЛЬНИЙ СТАТУС ПАЦІЄНТОК ПІСЛЯ ГІСТЕРОСКОПІЧНОЇ МІОМЕКТОМІЇ

В. М. КЛАВДІЄВ — 2024-09-11

Лейоміома матки є найбільш поширеною пухлиною жінок репродуктивного віку. Субмукозна локалізація міоми спричинює аномальні маткові кровотечі, а також перешкоджає реалізацїі репродуктивної функції. Гістероскопічна міомектомія є можливістю органозберігаючого оперативного лікування субмукозної міоми матки, але настання вагітності після неї залишається проблемо. Мета дослідження - вивчити вміст статевих гормонів у жінок після гістероскопічного лікування субмукозної міоми матки та вплив на нього запропонованого профілактичного комплексу. Матеріал та методи дослідження – визначено концентрацію репродуктивних гормонів (пролактину, естрадіол, прогестерон, ФСГ, ЛГ) в сироватці 221 пацієнток, що перенесли гістероскопічну міомектомію, зразу після оперативного втручання та через 3 місяці потому. 121 жінка основної групи отримувала протягом 3 місяців після втручання лікувальний комплекс антипроліферативної, протизапальної та ангіопротекторної дії, 100 пацієнток групи порівняння зазнали лише оперативного втручання. Групу контролю утворили 100 здорових жінок репродуктивного віку. Результати та іх обговорення. У всіх пацієнток, що зазнали гістероскопічної міомектомїі, основної групи та групи порівняння, виявлено зростання рівня естрадіолу (62,5пг\мл та 60,3 пг/мл проти 40,7 пг/мл в групі контролю) та зниження – прогестерону (10,3 нмоль/л, 13,5 нмоль/л та 23,9 нмоль/л відповідно), більша частина пацієнток основної групи та групи порівняння мали гіперпролактинемію, а також збільшене співвідношення ЛГ/ ФСГ. Через 3 місяці лікування в основній групі зареєстровано нормалізацію всіх вказаних показників, в групі порівняння гормональний баланс лишався на рівні післяопераційного. Висновки: 1.Гормональний статус пацієнток, що перенесли гістероскопічну міомектомію, характеризується підвищеним вмістом пролактину та естрадіолу, зниженою концентрацією прогестерону та порушеним співвідношенням гонадотропних гормонів. 2. На тлі запропонованого лікувального комплексу, який застосовують в післяопераційному періоді, спостерігають вірогідну нормалізацію концентрацїі пролактину, естрадіолу та прогестерону, а також – співвідношення ФСГ/ЛГ.

МОЖЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НЕСПРОМОЖНОСТІ РУБЦЯ НА МАТЦІ ПІСЛЯ ХІРУРГІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

В. П. МІЩЕНКО — 2024-09-11

За даними NICE 2024, 25 – 30% жінок народжують шляхом кесаревого розтину. Дефект рубця після кесаревого розтину складає 19% до 84%.

Опис випадку. Проаналізовано матеріали медичної документації. У повторновагітної жінки віком 33 років з «рубцем на матці» після попереднього кесарева розтину, у терміні 39 – 40 тижнів під час планового повторного кесаревого розтину було виявлено повне розходження тканин матки у ділянці післяопераційного рубця, наявність цілого листка вісцеральної очеревини, цілого плодового міруха. Через тканини вісцеральної очеревини, плодового міхура візуалізувались навколоплідні води, голівка плода. Поетапно виконано операцію кесаревого розтину. Послід відділився і виділився самостійно. Матка скоротилась. Краї рани матки були різної товщини. Цілісність рани відновлено. Матка зашита неперервним двох рядним швом вікриловими нитками. Пошарово зашиті тканини передньої черевної стінки. Гемостаз досягнуто. Дитина народилася з оцінкою за шкалою Апгар 9 балів, масою тіла 3250 г. Породілля з дитиною виписані із стаціонару на 4-ту добу.

Висновки. Зростання частоти хірургічних операцій на матці пояснює клінічну необхідність вдосконалення надання медичної допомоги на амбулаторних та стаціонарних етапах. Залишаються відкритими питання єдиних діагностичних критеріїв неспроможності рубця на матці, єдиної термінології, визначення персоніфікованих факторів ризику формування неспроможності рубця на матці, медикаментозних профілактичних заходів, рекомендацій з питань техніки ушивання матки у разі дефектного загоєння рани після попередньої операції (кесарів розтин, консервативна міомектомія тощо).

ВРОДЖЕНЕ ІНФІКУВАННЯ ВІРУСОМ ПРОСТОГО ГЕРПЕСУ. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПРОБЛЕМУ

Є.Є. ШУНЬКО — 2024-09-11

Мета – описати сучасні погляди на проблему вродженого інфікування вірусом простого герпесу.

Наведено етіологічні фактори вродженого простого герпесу, описані різні прояви у пацієнтів з інфекцією вірусу простого герпесу, представлено останні доказові варіанти лікування інфекції вірусу простого герпесу, включаючи дозування та тривалість противірусної терапії. Розглянуті питання ускладнень та прогнозу захворювання, профілактики та освіти пацієнтів. Висновки. Необхідно реалізовувати ефективну співпрацю та комунікацію між членами міжпрофесійної команди для поліпшення результатів та ефективності лікування пацієнтів з вродженою інфекцією простого герпесу.