Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ КЛАСИЧНОЇ ТА МОДИФІКОВАНОЇ ГІСТЕРОСКОПІЧНОЇ МЕТРОПЛАСТИКИ У ЖІНОК З RPL-СИНДРОМОМ

І.З. ГЛАДЧУК, Д.О. ГРИГУРКО, Ю.Л. КАЛІЦИНСЬКА — Wed, 22 Nov 2023 00:00:00 +0200

Внутрішньоматкові перетинки (ВМП) є однією з найбільш поширених мюллеровських аномалій. Їх частота у жінок з викиднями та неплідністю в анамнезі коливається в широких межах і становить 5,5- 24,5 %.

Мета дослідження. Провести порівняльний аналіз інтраопераційних, найближчих та віддалених результатів класичної та модифікованої методики гістероскопічної метропластики у жінок з RPL-синдромом.

Матеріали і методи. В дослідження приймали участь 84 пацієнтки зі встановленим діагнозом первинне невиношування (RPL-синдром) та/або передчасними пологами. Основну групу (I клінічна) склали 44 пацієнтки, у яких гістероскопічна метропластика виконувалась згідно запропонованої модифікованої методики. Порівняльну групу (II клінічна) становили 40 пацієнток, які були прооперовані за класичним способом ГМ.

Результати. Проведений порівняльний аналіз ефективності модифікованої методики у порівнянні з класичною ГМ у жінок з RPL-синдромом демонструє скорочення тривалості операції на 15 хв (р<0,05), зменшення частоти виникнення випадків ендометриту майже в 3 рази (р<0,05), скорочення тривалості перебування жінок в денному стаціонарі на 6 год (р<0,05), та зменшення формування післяопераційних внутрішньоматкових сінехій приблизно на 10%.

Висновки. Проте ці результати є попередніми і потребують подальших більш глибоких досліджень на великих вибірках даних, але вже на даному етапі дослідження модифікована методика метод гістеросокпічної метропластики показав позитивні результати.

ІНТРА- ТА РАННІ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРИ ВИКОНАННІ БІОПСІЇ СИГНАЛЬНИХ ЛІМФАТИЧНИХ ВУЗЛІВ ПІД КОНТРОЛЕМ ICG МАРКУВАННЯ У ХВОРИХ НА РАК ЕНДОМЕТРІЯ ПОЧАТКОВИХ СТАДІЙ

І.З. ГЛАДЧУК, Н.М. РОЖКОВСЬКА, В.Л. КОЖАКОВ, Д.А. КІР’ЯКОВА — Wed, 22 Nov 2023 00:00:00 +0200

Біопсія сторожових лімфатичних вузлів (СЛВ) із застосуванням індоціанину зеленого (ICG) як індикатора, стає стандартним методом оцінювання лімфатичного колектора при раку ендометрія (РЕ) у хворих на ранніх стадіях.

Мета дослідження. Провести порівняльну оцінку інтраопераційних та ранніх післяопераційних результатів у хворих з раком ендометрія початкових стадій при виконанні системної лімфаденектомії та ICG маркування для виявлення СЛВ.

Матеріали та методи. В дослідження було включено 98 пацієнток (2017-2022 рр.) з морфологічно верифікованим раком ендометрія з низьким та середньо-проміжним ризиком метастазування. Вилучення ЛВ проводили у два способи: 1) системна лімфаденектомія (1 група); 2) ICG маркування для виявлення тазових СЛВ (2 група).

Результати. Тривалість операції для 1 групи склала (63.7 ± 14.8) хв., для другої - (36.4 ± 8.9) хв. У 1 групі мала місце інтраопераційна у травма обтураторного нерва у 2 пацієнток (4.5%) та післяопераційні ускладнення: лімфокісти 3 (7.5 %), лімфостаз 2 (5.5%), тривала лімфорея 4 (9.5%) У 2 групі ускладнень не було. В обох групах не було кровотеч та інтраопераційних ушкоджень органів малого таза. В 1 групі середній показник вилучених ЛВ склав 8,5±2 з кожного боку; позитивні ЛВ виявлені у 3 (8%) хворих, решта 38 (92%) - негативні. Ідентифікація локалізації ЛВ не проводилася, тому що їх евакуація з черевної порожнини виконувалась єдиним блоком у 32 (80%) хворих, фрагментарно - у 8 (20%) пацієнток, отже ідентифікувати локалізацію ЛВ не було можливим. В 2 групі метастазів в ЛВ виявлено не було. У 40 (70 %) хворих СЛВ були виявлені з обох боків, у 11 (20 %) - з одного боку та у 6 (10 %) - не виявлені. Цим 10% хворим було виконано системну лімфодисекцію. Найпоширені локалізації СЛВ - зовнішні клубові судини і обтураторна ділянка з обох боків.

Висновки. Біопсія СЛВ повинна більш часто використовуватися при раку ендометрія ранніх стадій. Техніка СЛВ може бути застосована у пацієнток з низьким і середньо-проміжним ризиком лімфатичних метастазів для зменшення частоти ускладнень, асоційованих з системною лімфаденектомією. Ця методика може бути використана і для пацієнток з вищим ризиком метастазування (зокрема середній та високо-середній) у разі наявності супутньої коморбідної патології. Її перевагами є: зменшення травматичності процедури, хірургічної коморбідності (лімфорея, лімфокісти, травма судин та нервів), зменшення часу хірургічного втручання (що зменшує ризик інфекційних ускладнень), зменшення крововтрати, скорочення тривалості госпіталізації, більш швидке відновлення, покращення косметичного ефекту та еквівалентність онкологічних результатів.

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАЦІЄНТОК З БЕЗПЛІДДЯМ ТА ЛОНГ-COVID-19

І.С. ГОЛОВЧАК, О.Г. БОЙЧУК — Wed, 22 Nov 2023 00:00:00 +0200

Мета дослідження - оцінити медико-соціальні особливості пацієнток з безпліддям та лонг-COVID-19. Матеріали та методи. Основну групу склали 80 жінок з безпліддям, у яких спостерігались ознаки «лонгCOVID», групу порівняння - 40 пацієнток без COVID-19 в анамнезі. Оцінювали соціально-економічний статус та фактори стресогенного навантаження, страх перед коронавірусом-19 (шкала FCV-19S), вегетативну дисфункцію за допомогою опитувальника О.M. Вейна (1998). Результати. Жінки з безпліддям та «лонгCOVID-19» характеризуються відносно зниженим рівнем соціально-економічного статусу: нижчий рівень доходу, менша частка підприємців та домогосподарок, не достатньо комфортні умови проживання. У цих пацієнток вищий рівень стресогенного навантаження: коморбідність з хронічною соматичною патологією (58,8 %), конфліктні ситуації в сім’ї (31,3 %), незадоволеність своїми сексуальними стосунками (58,7 %). Рівень страху перед COVID-19 також достовірно вищий рівень страху (29,73±1,31 балу згідно опитувальника FCV-19S). Жінки з безпліддям та «лонг- COVID-19» страждають на різні прояви вегетативних порушень – вегетативна дисфункція діагностується у 82,5 % пацієнток. Найчастіше відмічаються симптоми, що характерні і для «лонг- COVID-19»: зниження працездатності/втомлюваність (82,5 %), нападоподібні головні болі (72,5 %), затруднення дихання (47,5 %), порушення сну (47,5 %).

Висновок. Жінки з безпліддям та «лонг- COVID-19» потребують додаткових обстежень з оцінки вегетативної функції та психологічного стану, корекції виявлених порушень.

ПАТОГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АДЕНОМІОЗА У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ В ПОСТКОВІДНОМУ ПЕРІОДІ

М.Б. ЗАПОРОЖЧЕНКО, А.В БУЛГАР — Wed, 22 Nov 2023 00:00:00 +0200

Мета. Вивчити частоту розповсюдження і форми аденоміозу у жінок репродуктивного віку після перенесеного захворювання СOVID-19, вивчити патоморфологічні зміни в тканинах матки жінок репродуктивного віку хворих на аденоміоз, після перенесеного захворювання COVID-19.

Матеріали та методи. Вивчити частоту розповсюдження і форми аденоміозу у жінок репродуктивного віку, після перенесеного захворювання СOVID-19, вивчити патоморфологічні зміни в тканинах матки жінок репродуктивного віку хворих на аденоміоз, після перенесеного захворювання COVID-19. Обстежено 114 пацієнток репродуктивного віку, прооперованих в об’ємі гістеректомії у зв’язку з різною патологією. З них 40 пацієнток (35%) в 2019 році до пандемії COVID-19, та під час пандемії в 2021 році -36 хворих (31,6%), в 2022 році – 38 (33,4%) пацієнток.

Результати та обговорення. За результатами дослідження виявлено, що зросла загальна кількість гістологічно підтвердженного аденоміозу у пацієнток репродуктивного віку з 55% у 2019 році (до пандемії COVID-19) до 66,6 % та 71% у 2021 та 2022 роках відповідно; значно зросла кількість аденоміозу диффузної форми з 12,5% у 2019 році (до пандемії COVID-19) до 41,6% та 47,4% у 2021 та 2022 роках відповідно; зріс відсоток дифузних форм аденоміозу по відношенню до інших форм аденоміозу з 22,7 % у 2019 році (до пандемії COVID-19) до 62,5 % та 66,6 % у 2021 та 2022 роках відповідно. Враховуючи ріст частоти розповсюдження аденоміозу в постковідному періоді в порівняні з періодом до пандемії COVID-19 були вивчені патоморфологічні зміни в базальному шарі ендометрія і внутрішньому шарі міометрію, що корелювали з клінічними особливостями перебігу захворювання у пацієнток, які прийняли участь в дослідженні. До дослідження брались випадки з гістологічно підтвердженим аденоміозом Патоморфологічно виявлені зміни в ендометрії і внутрішньому шарі міометрію при аденоміозі після перенесеного захворювання COVID-19, а саме: лінія розділу ендометрію і міометрію нечітка, судини в вигляді скупчень, товстостінні, просвіт звужений, осередки набряку між волокнами, набряк між волокнами та навколо судин, потовщення стінки судин і звуження просвіту, виразна реваскуляризація, наявність міксоматозного набряку, осередки гемосидерозу в інтерстиціальній тканині, тромбози судин різного калібру з крововиливами, порушення мікроциркуляції.

Висновок. Отримані результати свідчать, що після перенесеного захворювання COVID-19 зросла загальна кількість гістологічно виявленого аденоміозу у жінок репродуктивного віку, зросла кількість аденоміозу диффузної форми. В тканині матки на межі ендометрію та міометрію відбулися характерні зміни, що мають морфологічне підтвердження.

МОРФОЛОГІЧНА ТА ІМУНОГІСТОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШАРІВ ЕНДОМЕТРІЯ У ЖІНОК РЕПРОДУКТИВНОГО ВІКУ З ГІПЕРПЛАЗІЄЮ ЕНДОМЕТРІЮ БЕЗ АТИПІЇ

Д.A. ХАСХАЧИХ — Wed, 22 Nov 2023 00:00:00 +0200

Імуногістохімічне фарбування може бути корисним для диференціальної діагностики гіперплазії ендометрію (ГЕ) без/з атипією та карциномою. Кілька імуногістохімічних біомаркерів вже було досліджено для використання як діагностичних допоміжних засобів у діагностиці та класифікації ГЕ, а також вони можуть передбачати прогресування від ГЕ до карциноми. Однак, оптимальним молекулярним біомаркером був би такий, який міг би надійно розрізнити доброякісну гіперплазію. з/без ризику рецидиву, передраковий (гіперпластичний атиповий) і злоякісний ендометрій, а також вказати/передбачити перехід між цими трьома групами. На сьогоднішній день не знайдено жодного кандидата, який би повністю зайняв цю посаду, тому пошуки тривають.

Мета. Вивчити морфологічні та імуногістохімічні особливості будови всіх шарів ендометрію, розділених на функціональні та нефункціональні зони, які можуть впливати на розвиток гіперплазії ендометрія.

Матеріали та методи. Дослідження проводили на морфологічному матеріалі ендометрію, отриманому методом діагностичної біопсії 21 жінки з аномальною матковою кровотечею у гінекологічному відділенні Дніпровської клінічної лікарні №9 м. Дніпра протягом 2022-2023 років. У дослідженні досліджували експресію біомаркерів ER, PgR, Ki67, CK7 і CK8 у жінок з гіперплазією ендометрія без атипії та секреторного ендометрію.

Результати дослідження. У жінок з ГЕ без атипії спонтанно підвищується експресія ЕР у стромі, тоді як епітеліальні клітини не виявляють чутливості до естрогену. Експресія PgR в залозах спонтанно зростає, тоді як експресія PgR в стромі низька. Це може означати, що стромальні клітини можуть бути менш чутливими до прогестерону. Висока експресія Ki67 при гіперплазії ендометрію викликає активні процеси клітинної проліферації, а низька експресія Ki67 в нормальному ендометрії свідчить про його фізіологічний стан. Ці дані можуть бути корисні для діагностики та виявлення патологічних змін ендометрія. SK7 експресується в епітеліальних клітинах навіть у збільшеній кількості. У нормі під час функціональних спостережень за ендометрієм також спостерігається експресія SK7 в епітеліальних клітинах. Функціональна зона - це шар ендометрію, який зазнає циклічні зміни в залежності від менструального циклу жінки. При цьому відбувається регулярне оновлення клітин, що експресують CK7, який залишається одним із типових маркерів епітеліальних клітин. Аналіз експресії SK7 дозволяє виявити відмінності в процесах клітинної проліферації та диференціації між гіперплазією ендометрію без атипії та нормальним ендометрієм. Ці дані збігаються з висновками інших авторів, важливі для глибшої ідентифікації патофізіологічних механізмів, асоційованих з гіперплазією ендометрію, а також містять додаткові маркери для діагностики та прогнозу цього стану.

Висновок Результати дослідження свідчать про те, що експресія ER, PgR, Ki67, CK7 і CK8 може бути пов’язана з розвитком ГЕ без атипії. Потрібні подальші дослідження, щоб підтвердити ці висновки та дослідити роль інших біомаркерів у патогенезі та діагностиці ГЕ.

ПЛАЦЕНТАРНА ДИСФУНКЦІЯ, СТАН ПЛОДА І НОВОНАРОДЖЕНОГО ПРИ COVID-19 У ВАГІТНОЇ

В.В. КАМІНСЬКИЙ, О.І. ЖДАНОВИЧ, Р.М. САВЧУК, Т.В. КОЛОМІЙЧЕНКО — Wed, 22 Nov 2023 00:00:00 +0200

Мета дослідження – визначити ознаки плацентарної дисфункції, оцінити стан плода і новонародженого при Covid-19, перенесеному жінкою під час вагітності.

Матеріали і методи. Обстежено 50 вагітних з тяжким перебігом Covid-19 (1 група) та - 150 вагітних з середньою тяжкістю захворювання (2 група). Контрольну групу склали 50 вагітних, що не хворіли на Covid-19. Методом допплерографії визначали стан матково-плацентарно- плодового кровотоку. Для оцінки стану плода записували кардіотокограму, проводили аналіз кардіотокограми за критеріями Dawes/Redman, встановлювали біофізичний профіль плода. Проводилось патоморфологічне дослідження плаценти.

Результати дослідження. Встановлена плацентарна недостатність у переважної більшості (72,0 %) пацієнток тяжким перебігом Covid-19, затримка росту плода та його дистрес у 32,0 % та 48,0 % жінок. Результати допплерометрії у 32-34 тижні вагітності виявили суттєві порушення материнсько-плацентарно-плодового кровотоку. Зниження пульсаційного індексу в середній мозковій артерії плода та церебро-плацентарного відношення вказує на централізацію кровотоку плода у відповідь на гіпоксію. На погіршення стану плода вказує знижена оцінка біофізичного профілю плода (6,69±0,30). Згідно критеріїв Dawes/Redman ацидемія плода спостерігається у 48,0 % пацієнток, критичний стан - у 8,0 % вагітних. При патоморфологічному досліджені плаценти відмічаються порушення різних структур у вигляді дегенеративних та альтеративно-дегенеративних змін, дисмукоїдоз, розлади кровообігу, ураження ендотелію та тромбоутворення, ішемія, інфаркти та васкуліт. Ознаки хоріоамніоніту виявляються у 18,0% плацент. 44,0 % дітей народжуються в стані асфіксії, у 36,0% - прояви дихальної недостатності, у 16,0 % - двобічна пневмонія. Висока частота неврологічних порушень (56,0 %), гастроінтестиніального (50,0 %), гіпоглікемічного (34,0 %) та геморагічного (32,0 %) синдромів. 22,0 % дітей потребували догляду у відділенні інтенсивної терапії. Перинатальна смертність склала 0,4 ‰.

Висновок. Отже, діти, народжені жінками, вагітність яких ускладнювалась інфекцією SARS-CoV-2, відносяться до групи високого ризику і потребують тривалого спостереження для моніторингу стану організму розробки чітких алгоритмів догляду залежно від стану пацієнтів.

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРУ УРОГЕНІТАЛЬНОЇ ІНФЕКЦІЇ ЖІНКИ В РОЗВИТКУ АДЕНОМІОЗУ

Wed, 22 Nov 2023 00:00:00 +0200

Аденоміоз є однією з важливих проблем сучасної гінекології, яка призводить до порушень репродуктивної функції, зниження працездатності та якості життя жінок. Поширеність ендометріозу в популяції жінок складають від 20-55% у пацієнток репродуктивного віку. Важливу роль у виникненні та розвитку аденоміозу відіграють генетична схильність, гормональні зміни та вплив імунологічних факторів. Великий інтерес представляє нова концепція, щодо значної ролі бактеріальної контамінації статевого тракту у пацієнток з аденоміозом. Актуальним є вивчення впливу мікроорганізмів на механізми активації запальної реакції, асоційованої з прогресуванням ендометріоідного ураження і вимагає пошуку нових підходів до діагностики, тактики лікування захворювання.

Мета роботи вивчення впливу характеру характеру урогенітальної інфекціі жінки на розвиток аденоміозу.

Матеріали та методи. Обстежено 85 пацієнток з аденоміозом І та ІІ ступіню поширення та 30 здорових фертильних жінок. Середній вік обстежених становив 27,3±1,6 років. Проводили комплексне клінічне обстеження,ультразвукові, кольпоскопічні, гістероскопічні дослідження. Визначення мікробної флори репродуктивного тракту включало бактеріоскопічний, бактеріологічний методи дослідження, специфічні інфекції урогенітальної сфери визначали за допомогою методу ПРЛ. Визначення концентрації цитокінів проводили за допомогою тест-систем для імуноферментного аналізу. Статистична обробка даних виконана з використанням пакетів програм Statsoft Statistica v6.0 і Microsoft Excel 97.

Результати досліджень. У структурі гінекологічних захворювань у 95,6% пацієнток з аденоміозом зустрічалися запальні захворювання жіночих статевих органів хронічна герпетична та цітомегаловирусна інфекція виявлена майже у 93%. У жінок з аденоміозом переважає ІІ-ІІІ ступень чистоти піхви з «проміжним» типом біоценозу, який характеризується зниженим вмістом лактобактерій, наявністю різних видів морфотипів грампозитивних і грам - негативних паличок і коків, та дисбіозом (49,4%), коли переважає змішана бактеріальна мікрофлора, високий відсоток поєднання аденоміозу з хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу обґрунтовує необхідність застосування антимікробної терапії у даної категорії пацієнток. При вивченні цитокінового профілю цервікального вмісту та ендометрію було встановлено підвищення концентрації основних прозапальних цитокінів ІЛ-1β, ІЛ-6, ФНПα та фактора з хемотоксичними властивостями ІЛ-8. Отримані дані свідчать про те, що розвитку аденоміозу сприяє попередня імунозапальна реакція, що супроводжується порушенням місцевого цитокінового балансу.

Висновки. Мікробіологічне обстеження пацієнток адненоміозом дозволило виявити порушення мікробного пейзажу репродуктивного тракту у більшості обстежених. Отримані дані свідчать про високий відсоток поєднання аденоміозу з хронічними запальними захворюваннями органів малого тазу. Попередня аденоміоз імунозапальна реакція, супроводжується порушенням місцевого цитокінового баланс. Підвищена активність цитокінів та наявність інфекційних агентів асоційовані з поширенням аденоміозу.