Збірник наукових праць Асоціації акушерів-гінекологів України

РОЛЬ СИМБІОТИКІВ У ПРЕГРАВІДАРНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЖІНОК З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ

2026-03-29T14:38:06+03:00

Метаболічний синдром у жінок репродуктивного віку є значущим фактором зниження фертильності та ризику ускладнень вагітності, що обґрунтовує пошук ефективних методів прегравідарної корекції.

Мета – оцінити ефективність включення симбіотиків до програми прегравідарної підготовки жінок із метаболічним синдромом.

Матеріал і методи. Обстежено 94 жінки (22–39 р.) із метаболічним синдромом за критеріями IDF (2005), які планували вагітність. Основна група (n=64) отримувала стандартну метаболічну корекцію (гіпоенергетична дієта, фізична активність, вітамінно-мінеральні комплекси) у поєднанні із симбіотиком, що містив Lactobacillus acidophilus, Bifidobacterium longum і фруктолігосахариди (по 1 капсулі 2 рази на день 60 днів). Контрольна група (n=30) отримувала лише стандартне лікування. Оцінювали динаміку антропометричних, біохімічних, гормональних і мікробіологічних показників, проводили статистичний аналіз із використанням критерію Манна–Уїтні та χ².

Результати. Після 60 днів терапії в основній групі ІМТ зменшився з 32,4±0,6 до 29,7±0,5 кг/м² (–6,5 %), обхват талії — з 94,8±1,6 до 87,2±1,3 см (p < 0,001), індекс HOMA-IR — з 5,18±0,22 до 4,02±0,19 (p < 0,01). Тригліцериди знизились з 2,24±0,11 до 1,89±0,08 ммоль/л, загальний холестерин — з 5,78±0,16 до 5,02±0,14 ммоль/л, ЛПВЩ підвищився до 1,25±0,05 ммоль/л (p < 0,05). Лептин зменшився з 34,8±1,9 до 26,5±1,6 нг/мл (p < 0,01), тоді як прогестерон зріс до 41,7±1,8 нмоль/л, естрадіол — до 315±14 пг/мл. Частота овуляторних циклів збільшилася до 81 %, а настання вагітності — до 52 %. Вміст Bifidobacterium spp. зріс до 1,1×108 КУО/г, Lactobacillus spp. — до 7,9×106 КУО/г, індекс Шеннона підвищився з 1,82 до 2,34 (p < 0,01).

Висновки. Симбіотична терапія у складі прегравідарної підготовки жінок із метаболічним синдромом сприяє нормалізації вуглеводного, ліпідного та гормонального обміну, відновленню еубіозу, зниженню системного запалення й покращенню репродуктивного прогнозу

ПАТОГЕНЕТИЧНІ МЕХАНІЗМИ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК З ДИСПЛАЗІЄЮ ЕПІТЕЛІЮ ШИЙКИ МАТКИ

2026-03-29T14:52:54+03:00

Невиношування вагітності залишається однією з найважливіших проблем сучасного акушерства, особливо у жінок із дисплазією епітелію шийки матки. Метою дослідження було встановити патогенетичні механізми, частоту ускладнень й особливості перебігу вагітності та пологів у жінок з дисплазією епітелію шийки матки. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 48 вагітних з дисплазією епітелію шийки матки (основна група) та 25 здорових вагітних без такої патології (контрольна група). Проводили цитологічне, кольпоцитологічне дослідження, молекулярно-генетичну діагностику ВПЛ методом ПЛР, дослідження мікробіому культуральними мікробіологічними методами, гормональні дослідження. Результати. При дисплазії епітелію шийки матки у вагітних зі статистично вищою частотою мали місце зміни мікробіому піхви з превалюванням умовно-патогенної та патогенної флори, також спостерігався гормональний дисбаланс в бік естрогенізації. Перебіг вагітності у жінок з дисплазією епітелію шийки матки ускладнювався істміко-цервікальною недостатністю (6,3%), викиднями у ІІ триместрі (4,2%), загрозою передчасних пологів (20,8%), власне передчасними пологами (6.3%), допологовим розривом плодових оболонок (22.9%), хоріоамніонітом (6,3%) та низькою вагою при народженні (4.2%). Висновки результати дослідження свідчать, що нелікована дисплазія епітелію шийки матки є суттєвим фактором ризику невиношування вагітності, а своєчасна корекція виявленого гормонального дизбалансу та лікування вагінальних інфекцій може зменшити частоту не виношування та прогресування дисплазії епітелію шийки матки.

НОВІ ЛАНКИ ПАТОГЕНЕЗУ ВИКИДНЯ, ЩО НЕ ВІДБУВСЯ

2026-03-29T15:02:38+03:00

Втрата вагітності у ранні терміни гестації досягає від 1 до 7%, та має тенденцію до зростання у зв’язку з воєнними діями, які відбуваються зараз на території України. У 50% пацієнток причини викидня що не відбувся залишається не з’ясованими. Метою даного дослідження було вивчення рівнів металопротеіназ (ММП) 2 та 9, та ендотеліну-1 та їх ролі в виникненні викидня, що не відбувся. Матеріали та методи. Обстежено 31 жінку у терміну вагітності- 5-10 тижнів, у яких вагітність перебігала без ускладнень, та 23 вагітні з викиднем, що не відбувся, також у термінах 5-10 тижнів. Окрім традиційних клініко-лабораторних обстежень, регламентованих діючими наказами МОЗ усім жінкам додатково було проведене визначення у крові ММП 2 та ММП 9, а також ендотеліну-1. Результати. У пацієнток, які увійшли до основної групи, були виключені інші причини (медикосоціальні, ендокринологічні, гемостозіологічні), які могли б призвести до викидня, що не відбувся і таким чином це були жінки з нез’ясованими причинами викидня, що не відбувся. Встановлено достовірне зниження ММП 2 та ММП 9, та підвищення ендотеліну-1 у жінок з викиднем, що не відбувся, у порівнянні з жінками у яких вагітність протікала без ускладнень. Висновки. Підвищення рівня ендотеліну-1 та зниження ММП 2, ММП 9 у сукупності приводить до розвитку гіпоксії плоду та його загибелі за рахунок порушень інвазії трофобласту, ремодуляції спіральних артерій, накопичення колагену.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ У ЖІНОК З НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА

2026-03-29T15:07:55+03:00

Надмірна маса тіла серед вагітних жінок є значущим фактором ризику для ускладнень перебігу вагітності та внутрішньоутробного розвитку плода, особливо в умовах хронічного стресу, посиленого військовим конфліктом в Україні. Глобальні тенденції зростання індексу маси тіла (ІМТ) серед жінок репродуктивного віку підкреслюють актуальність вивчення метаболічних змін та їх впливу на материнське і фетальне здоров'я. Мета дослідження. Аналіз особливостей перебігу вагітності у жінок із надмірною масою тіла та ожирінням, оцінка частоти ускладнень та дослідження впливу психоемоційного стресу в умовах військового конфлікту в Україні. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 150 вагітних жінок, яких розділили на 2 групи. Основну групу склали 100 жінок з надмірною масою тіла та ожирінням, контрольну групу – 50 вагітних з нормальною масою тіла. Оцінка психоемоційного стану проводилася за шкалами PSS, HADS та EPDS. Статистична обробка включала t-критерій Стьюдента, ANOVA, критерій z та кореляційний аналіз Спірмена (ρ). Результати. У ході дослідження встановлено достовірні відмінності у наборі ваги: у контрольній групі приріст становив 12,5 ± 2,1 кг, тоді як у групі з ожирінням – лише 8,4 ± 1,6 кг (p < 0,01). Найвища частота ускладнень спостерігалася в підгрупі з ожирінням: гестаційний діабет –18% (OR 3,44), дистрес плода –12% (OR 3,27) та плацентарна недостатність – 10% (OR 2,75). Психоемоційний стан в основній групі характеризувався значущо вищими показниками порівняно з нормою. Стрес (PSS): 22,5–25,1 бала проти 14,2 балів у контролі (p < 0,05).Тривога (HADS): 12,3–14,5 бала проти 7,8 бала (p < 0,05).Депресія (EPDS): 10,1–12,2 бала проти 6,5 балів (p < 0,05).Виявлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем стресу та набором ваги під час вагітності (ρ = 0,45; p < 0,01). Висновок. Надмірна маса тіла ускладнює перебіг вагітності та внутрішньоутробний стан плода, з посиленням ефектів через стрес в умовах війни в Україні. Необхідний преконцепційний контроль маси тіла, скринінг стресу та інтервенції для зменшення ризиків.

ПРОГНОСТИЧНО-ОРІЄНТОВАНА МОДЕЛЬ ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ ДЛЯ ВАГІТНИХ ІЗ ПОСТТРАВМАТИЧНИМ СТРЕСОВИМ РОЗЛАДОМ

2026-03-29T15:16:18+03:00

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) у перинатальному періоді сьогодні розглядають не лише як психіатричний діагноз, а як мультисистемний стан, що впливає на перебіг вагітності та стан плода. Мета – оцінка ефективності лікувальнопрофілактичного комплексу (ЛПК) для попередження перинатальних розладів у жінок з ПТСР. Матеріали та методи. Обстежено 60 вагітних з ПТСР з помірним та високим ризиком перинатальних ускладнень, яких випадковим чином розділили на 2 групи. Основну групу склали 30 жінок, ведення вагітності яких проводилось із застосуванням рекомендованого ЛПК, групу порівняння – 30 жінок з стандартним веденням вагітності згідно рекомендацій МОЗ України. Результати дослідження. В результаті застосування рекомендованого ЛПК вдалось покращити психоемоційний стан пацієнток основної групи: відмічено зниження симптомів та вираженості ПТСР за шкалою CAPS-5 на 19,4±5,2 балу (виражений клінічний ефект), тоді як у групі порівняння середнє зниження показника склало 8,7±4,1 балу (p<0,001), тобто не було досягнуто суттєвого покращення у більшості жінок. Суттєво знизився рівень соматичних проявів: частка пацієнток основної групи з мінімальними проявами збільшилась у 6 разів (з 3,3 % до 20,0 %, p<0,05). Спостерігалась також нормалізація сну, зниження вираженості тривоги та депресії, вегетативної та нейроендокринної регуляції. Вдалося досягти достовірного зниження частоти перинатальних ускладнень, зокрема плацентарної недостатності (23,3 % в основній групі проти 53,3 % у групі порівняння, p<0,05), і як наслідок у 3 рази знизилась частота затримки розвитку та дистресу плода. Висновки. Запропонований комплекс є ефективним, клінічно відтворюваним і практично застосовним у закладах охорони здоров’я різного рівня та може бути адаптований до реалій воєнного часу без порушення принципів доказової медицини.

ВПЛИВ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ПЕКТОПЕКСІЇ НА СТАТЕВУ ФУНКЦІЮ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЖІНОК

2026-03-29T15:22:59+03:00

Метою дослідження є оцінка впливу лапароскопічної пектопексії на статеву функцію та якість життя жінок з апікальним генітальним пролапсом. Матеріал і методи дослідження. У 2024 - 2025 роках на базі КНП «Київський міський центр репродуктивної та перинатальної медицини» обстежено та прооперовано 26 жінок віком 37–55 років з апікальним генітальним пролапсом II–IV стадії за класифікацією POP-Q. Показники оцінки ефективності проведення операцій: тривалість операції, ускладнення, анатомічні/функціональні результати через 1–3 роки (контроль 1, 3, 6, 12 місяців, щорічно). Динаміку змін якості життя жінок визначали за допомогою опитувальника якості життя SF-36 до операції та через 6 місяців після неї. Показник сексуальної функції у жінок (Female Sexual Function Index - FSFI) використовували для оцінки статевої функції жінок. Статистика: Microsoft Excel, Statistica for Windows 10 (середнє, стандартне відхилення, t-критерій Стьюдента, p≤0,05, дисперсійний аналіз). Результати. Середня тривалість оперативного втручання становила 61,7±27,2 хвилини, обсяг інтраопераційної крововтрати – 67,4±17,3 мл. Інтраопераційних ускладнень, таких як поранення сечового міхура, товстої кишки, сечоводу, великих судин чи масивні кровотечі, не відзначено. Використання поліпропіленового імплантату не супроводжувалося сітчастими ускладненнями. Ургентне нетримання сечі de novo було усунуто консервативною терапією, а у пацієнтки зі стресовою інконтиненцією de novo через 6 місяців виконано трансобтураторну уретропексію (TVT). Через 6 місяців після пектопексії проведено повторне опитування жінок за опитувальником SF36, визначається достовірне покращення якості життя порівняно з доопераційним періодом за всіма визначеними параметрами. Загальний показник сексуальної функції після операції значимо збільшився з 16,2±4,9 до 26,0±5,1 (p<0,05), відмічено значне покращення (p<0,05) за всіма показниками (бажання, потяг, зволоження, оргазм, задоволення), крім показника біль (диспареунія). Висновки. Пектопексія лапароскопічним доступом є безпечним та ефективним способом корекції апікальної форми генітального пролапсу, яка має переваги у тому, що усі етапи операції проводяться у широкій області тазу; не змінюється фізіологічна вісь піхви; покращується статева функція та якість життя жінок репродуктивного віку. Проте потрібні подальші перспективні порівняльні дослідження щодо вивчення цієї методики та її впливу на сексуальне життя жінок